Урван О. Г., Шведка О. В., Гресько М. С.

11 грудня у всьому світі відзначається День хворих на бронхіальну астму. Працівники відділення дитячої патології ВОПАБ не можуть стояти осторонь цієї проблеми, адже в багатьох випадках хвороба починається саме в дитячому віці. До Вашої уваги ми представляємо статтю – огляд проблем діагностики, лікування та попередження бронхіальної астми.

    Бронхіальна астма (БА) — одна із найбільш важливих медико-соціальних проблем сьогодення. На планеті на астму хворіє близько 300 мільйонів людей. Поширеність в різних країнах коливається від 1 до 16 %. Захворювання уражує усі вікові категорії населення, в більшості випадків добре піддається лікуванню, але при неефективному контролі призводить до значного порушення якості життя, інвалідизації, а у частині випадків — до смерті хворих. За даними епідеміологічних досліджень, в середньому половина пацієнтів з БА не можуть досягти або довгостроково підтримувати контроль БА. Якщо при цьому врахувати найвищу поширеність даного захворювання і пов’язані з ним витрати, не викликає подиву той факт, що пошуку нових ефективних методів лікування БА приділяються значні зусилля і кошти.

Клінічна картина.

Основними симптомами бронхіальної астми є напади задухи, свистячі хрипи, утруднене дихання, нападоподібний кашель.

Приступ задухи, який зазвичай починається вночі або рано вранці.

Нерідко спочатку з’являється сухий кашель.

Свербіж у носі, чхання (як пряви алергічної реакції).

Для встановлення діагнозу знадобляться:

– результати аналізу крові,

– рентгенологічне обстеження,

– проби з алергенами,

– спірографічне обстеження(визначення дихальної функції легенів).

Причини астми у дітей

Найголовнішою причиною, через яку виникають астматичні напади у дітей, є властивість бронхів надто різко реагувати на різноманітні подразники, особливо алергенного походження.

Причинами виникнення бронхіальної астми можуть бути:

• алергічні реакції на деякі харчові продукти (молочні, цитрусові, горіхи, шоколад, мед, риба), грибок на стінах у помешканні, шерсть домашніх тварин, бібліотечний або домашній пил, цвіт дерев та квітів, ліки;

• статева належність. Серед дітей на бронхіальну астму частіше хворіють хлопчики, оскільки бронхіальний просвіт  у них значно вужчий, ніж у дівчаток;

• надмірна вага дитини або ожиріння;

• спадковість.

Викликати приступ бронхіальної астми можуть також так звані тригери – причини, які провокують спазм бронхів:

• вихлопні гази;

• надмірно холодне або сухе повітря;

• непосильні фізичні навантаження, що викликають задишку;

• ГРВІ, грип;

• побутова хімія;

• різкий запах парфум.

Приступ астми у дитини.

Батькам дуже важливо вчасно розпізнати напад бронхіальної астми у своєї дитини і зупинити його як найшвидше. Щоб зробити все правильно, необхідно:

1. Прислухатися до дитини, якщо вона скаржиться на утруднене дихання, болі в грудній клітці;

2. Звертати увагу на те, як дихає дитина: як часто; чи доводиться малюку докладати додаткових зусиль для здійснення вдиху; чи розширені ніздрі, коли дитина намагається вдихнути повітря; чи є хрипи; який тип кашлю;

3. Стежити, як виглядає дитина: під час приступу бронхіальної астми вигляд хворобливий, шкірні покриви бліді, покриті липким потом, можливе посиніння носогубного трикутника.

4. Допомога дитині під час нападу:

а) Якщо напад стався вперше, обов’язково треба звернутися до лікаря, щоб він оглянув дитину і виписав необхідні ліки;

б) Якщо напад бронхіальної астми вже не перший – треба дати ліки, які призупинять напад (за рекомендацією сімейного лікаря);

в) Якщо напади носять важкий характер, необхідна госпіталізація.

Патологічна анатомія

   На початкових етапах розвитку бронхіальної астми жодних морфологічних змін у легенях, як правило, не виявляють. Це свідчить про функціональний характер порушень. Тривалий бронхоспазм може призвести до гіпертрофії гладкої мускулатури бронхів.

     Клітини циліндричного епітелію виділяють надмірну кількість слизу, при цьому вони набувають вигляд келихоподібних клітин. Просвіт бронхів заповнений слизом, який є багатий на еозинофільні гранулоцити. Може спостерігатися дифузна інфільтрація еозинофільними гранулоцитами усіх шарів бронхіальної стінки і міжальвеолярних переділок. При цьому базальна мембрана епітелію слизової оболонки ущільнена. Слизові залози гіпертрофовані і, як правило, запалені. Спостерігаються дегенеративні зміни в хрящах бронхів. В результаті склерозу потовщується інтима легеневих артерій.

     Якщо бронхіальна астма триває довго, то у пацієнта розвивається пневмосклероз, обструктивна емфізема, хронічний бронхіт з усіма, що випливають з цього морфологічними змінами. Просвіт бронхів і бронхіол закупорені густим слизом, який є інфільтрований еозинофільними гранулоцитами.

Відповідно до сучасного уявлення в основі БА лежить хронічний запальний процес в бронхах, який має чотири компоненти (форми) бронхіальної обструкції:

  • гостра обструкція ― зумовлена спазмом гладкої мускулатури бронхів;
  • підгостра обструкція ― внаслідок набряку слизової оболонки бронхів;
  • хронічна обструкція ― закупорка бронхів, здебільшого його термінальних відділів, в’язким секретом;
  • склеротична (незворотня) ― внаслідок розвитку склеротичних змін в стінці бронхів за умови тривалого і тяжкого перебігу захворювання.

Морфологічні зміни при бронхіальній астмі характеризуються:

  • накопиченням в’язкого слизу в просвіті бронхів;
  • запальною інфільтрацією бронхів з наявністю в інфільтраті великої кількості опасистих клітин, Т-лімфоцитів, макрофагів, еозинофілів;
  • гіперфункцією підслизових залоз;
  • деструкцією та десквамацією бронхіального епітелію, зростанням кількості келихоподібних клітин і їх гіперфункцією, різким зниженням функції миготливого епітелію;
  • інтерстиціальним набряком, підвищеною мікросудинною проникністю;
  • порушенням мікроциркуляції;
  • склерозом стінки бронхів за умови тривалого перебігу (Окороков А.Н., 2001).

Мікрофотографії легеневої тканини при емфіземі у хворого на бронхіальну астму.

Рис .1. Емфізематозно розширені альвеоли з розірваними стінками, поширені крововиливи в міжальвеолярних перетинках (1), злущені альвеолоцити в порожнинах альвеол (2), дилатація, повнокрів’я венул (3). Забарвлення гематоксилін – еозин, Х 200.

Рис. 2. Бронхоспазм (зірчаста форма порожнини бронха) (1); перибронхіальний ателектаз (2), емфізематозно розширена альвеола (3). Забарвлення гематоксилін – еозин, Х 200.

Рис. 3. Фіброз міжальвеолярних перетинок при тривалому перебігу бронхіальної астми (1); злущені альвеолоцити в порожнинах альвеол (2), дилатація, повнокрів’я венул (3), емфізематозно розширені альвеоли (4). Забарвлення гематоксилін – еозин, Х 200.

Рис. 4. Відсутність емфізематозно роздутих альвеол, пневмофіброзу, запальноклітинної інфільтрації. Альвеоли майже однакового розміру, тонкі міжальвеолярні перетинки.

Профілактика.

Мікрофотографія легеневої тканини при відносній нормі у порівнянні зі змінами у легенях при бронхіальній астмі.

Широко відомий вислів, що будь-яку хворобу легше попередити, ніж лікувати, та й не тільки легше, але і дешевше. Тому принципами первинної профілактики бронхіальної астми повинна володіти будь-яка людина, незалежно від статі, віку та соціального статусу. Наприклад, починаючи вже з раннього віку, батьки повинні привчати своїх дітей до чистоти в кімнаті, до вологого прибирання, провітрювання, що не дозволяє збиратися пилу в житловому приміщенні.

Особливий підхід до первинної профілактики повинен бути у людей з високим ризиком захворювання на бронхіальну астму.

 До них відносяться:

– курці;

– особи зі спадковою схильністю до астми, в тому числі і діти, чиї батьки або найближчі родичі страждають від задухи;

– які перенесли або страждають атопічним дерматитом;

– які перенесли або страждають будь-якою формою алергії (лікарська, сезонна, на продукти харчування тощо);

– мають близьких родичів, які перенесли ту чи іншу алергію;

– особи з ознаками бронхообстуктивного синдрому, який виникає при різних (частіше застудних) захворюваннях дихальної системи;

– робітники, чиї умови праці сприяють розвитку бронхіальної астми (робота у запилених умовах, з різними летючими хімічними речовинами тощо). 

Заходи профілактики:

– поліпшення екологічної обстановки, наскільки це можливо (наприклад, постійна або тимчасова зміна місця проживання);

– прибирання приміщень, мінімальна кількість килимів, м’яких іграшок, книг у дитячих кімнатах, спальнях;

– дотримання правил особистої гігієни;

– слід стежити за чистотою домашніх тварин;

– користуватися гіпоалергенними предметами побуту;

– правильне і здорове харчування якісними продуктами з мінімальною кількістю харчових добавок, ретельне миття продуктів, особливо з магазину або ринку;

– менше користуватися аероалергенами: дезодоранти, освіжувачі повітря, парфумерія, особливо у вигляді спреїв, тощо;

– зменшити, а при можливості кинути палити, у тому числі виключити пасивне паління;

– усунення професійних чинників (якщо наростають ознаки бронхіальної астми, то можливо, найкращим варіантом є зміна місця роботи);

– запобігання контакту зі заздалегідь відомим продуктом (предметом), що викликає алергію;

– своєчасне лікування респіраторних інфекцій;

– ведення здорового способу життя, зміцнення імунітету, загартовування, регулярні фізичні вправи;

– санаторно-курортне профілактичне лікування в місцях з морським кліматом або на високогір’ї, спелеотерапія.

Астма є серйозним хронічним захворюванням, тому вилікувати бронхіальну астму в домашніх умовах за тиждень чи місяць неможливо. Курс лікування має призначати лікар. Раннє лікування призводить до стійкої ремісії, а прийом базових препаратів сповільнює прогресування хвороби.

В Україні ліки від бронхіальної астми можна отримати безкоштовно або з незначною доплатою за програмою «Доступні ліки».

     ВИСНОВКИ.    

У забезпеченні дієвого контролю над бронхіальною астмою у дітей та дорослих санітарно-просвітницька допомога має бути логічним продовженням і доповненням лікувальної допомоги. У сучасних умовах структурної перебудови мережі закладів охорони здоров’я України зі створенням нових типів закладів охорони здоров’я повинен бути єдиний методичний підхід до визначення значення, формі методів санітарно-просвітницької допомоги дітям, які хворі на бронхіальну астму. Лікарі всіх спеціальностей, особливо лікарі загальної практики та педіатри, повинні володіти прийомами санітарно-просвітницької роботи та питаннями медичної психології, що потребує включення цих розділів у програми до- та післядипломної медичної освіти.

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован. Обязательные для заполнения поля помечены *

Оставить комментарий