До дня боротьби з діабетом.

 

«Майбутнє належить медицині профілактичній», - так заповідав видатний хірург М.І. Пирогов. Але як часто ми згадуємо про ці слова? Саме для того, щоб довести важливість профілактики цукрового діабету 2 типу, Вашій увазі ми пропонуємо науково-експериментальну роботу «Морфологічні зміни в органах мішенях у щурів при експериментальному цукровому діабеті 2 типу».

 

Ковальчук Олена Ігорівна

студент, медичний факультет №1

ВНМУ ім.. М.І. Пирогова

Науковий керівник: Педоренко Катерина Анатоліївна

лікар-патологоанатом

КНП «ВОПАБ ВОР» м. Вінниці

Україна

Цукровий діабет (ЦД) – пандемія ХХІ століття, що займає 3 місце у структурі захворюваності незначно поступаючись місцем серцево-судинній патології та хворобам пухлинної природи. При цьому майже 90% припадає на хворих із ЦД 2 типу[1]. Очікують, що до 2030 року кількість пацієнтів з ЦД сягне 552 млн. Станом на 2019 рік у світі нараховувалось 463 млн осіб, які хворіють на ЦД та кожні 8 секунд помирала одна особа від ЦД та його ускладнень [2]. Існує безліч досліджень морфологічних змін внутрішніх органів при ЦД 2 типу, але усі дослідження базуються на описі матеріалу на 14 або 21 день експерименту. Дана патологія призводить до морфологічних змін, як правило, підшлункової залози, печінки, міокарду, нирок та тонкої кишки. Зважаючи на те, що у арсеналі сучасного лікаря є можливість виконання прицільної пункційної біопсії, вважаємо за потрібне дослідити поступовість морфологічних змін у органах мішенях, для своєчасного діагностування ЦД 2 типу та проведення відповідної терапії для зменшення пошкоджуючої дії гіперглікемії.

Для дослідження морфологічних змін при ЦД 2 типу, було використано 40 щурів, розділених на 2 групи: інтактну та групу щурів, на яких протягом 28 днів моделювався ЦД 2 типу дексаметазоном у дозі 0,125 мг/кг маси тіла ( за патентом Месової А.М.: Способ воспроизведения сахарного диабета 2 типа у молодых крыс//(19)KZ(13)AU(11)22018). Протягом нашого дослідження проводилось зважування тварин. На 7, 14, 21 та 28 дні дослідження проводився забій тварин контрольної та експериментальної груп, зважено органи, порівняно результати між двома групами. Для проведення патоморфологічного дослідження тканини фіксувались в 10% забуферному розчин формаліну, проводили забір найбільш змінених ділянок, зневоднювали в спиртах, просочували парафінами і заливали в парафінові блоки. Після приготування зрізів на мікротомі, проводили фарбування гематоксилін-еозином, за Ван-Гізоном, Суданом ІІІ та ШИК-реакцією. Мікропрепарати досліджувались на морфометричному комплексі Olympus imaging CORP Model NoE-410DC7:4VD56547931 зі збільшенням 40, 100, 200, 400, 800.

 

Для підтвердження успішного моделювання ЦД 2 типу, перед забоєм щурам проводилось вимірювання рівня глюкози у крові глюкометром фірми ”Баєр”. Отримані наступні данні: 1 день експерименту, середній рівень глюкози крові 4,6 ммоль/л (що є основними даними для підтвердження успішності моделювання ЦД 2 типу). Рівні глюкози крові тварин вимірювались також на 7, 14, 21 та 28 дні експерименту (таб.1). За допомогою математичних формул середнього арифметичного вираховувались середні значення глюкози крові, які представлені на рис.1.

У групі щурів, яким моделювався ЦД 2 типу спостерігались гнійно-ерозивні пошкодження шкіри, шерсть була тьмяною та блідою, відбувалось потоншення шкіри, помутніння сітківки та склери. Спостерігалась зміна поведінки , що пов’язана з пошкоджуючою дією дексаметазону на наднирники та зменшення секреції адреналіну, що проявлялась у деяких щурів у вигляді ейфорії, дратівливості, гіперкінезії. У експериментальній групі спостерігається брадикардія, що з часом змінювалась на тахікардію, а з 14 дня поверталось до брадикардії. Брадипноє під кінець експерименту змінилось на тахіпноє. Після зважуванні органів, спостерігалось зменшення маси печінки – 6,5 г (інтактні – 7,5г), нирок – 0,85г ( інтактні – 0,95г) та легень – 1,3г ( інтактні – 2,0г), часткове збільшення маси серця – 0,9г ( інтактні – 0,85г).

В печінці на початку моделювання спостерігались зміни в структурі гепатоцитів, а саме дрібно та великокрапельна жирова інфільтрація з утворенням однієї великої жирової вакуолі в окремих клітинах та зміщення ядра на периферію. Синусоїди розширені. Незначна втрата загальної органної структури. Вогнищеві зміни судинної стінки, її потовщення та розшарування. Надалі зміни лише прогресували. У всій масі гепатоцитів спостерігалась великокрапельна та вакуольна жирова дистрофія. З 21 дня експерименту відзначалось повнокрів’я центрів часточок з потовщенням та розшаруванням судинної стінки. З 28 дня – вогнищевий некроз гепатоцитів. ШИК-реакція підтвердила значне зменшення глікогену. При фарбуванні за Ван-Гізоном – виражених змін немає. Фарбування за суданом ІІІ підтвердило наявність жирової інфільтрації (рис.2).

 

При мікроскопічному дослідженні нирок на початку моделювання виявлений стаз в приносних артеріолах. Повнокрів’я судин. У ниркових канальцях спостерігається ущільнення, вогнищева деструкція епітелію. Незначні явища запалення. З 14 дня дослідження наявне відкладання білкових депозитів в просвіті канальців, виражена дистрофія епітелію канальців аж до розвитку вогнищевого некрозу. Незначне потовщення стінки капілярів. З 21 дня дослідження вогнищевий розвиток змін, що може призвести до розвитку «щитоподібної» нирки. Відкладення білкових депозитів в клубочках. З 28 дня виявлений розвиток «щитоподібної» нирки, дистрофія органу. Набряк та розростання дилятованих канальців. При фарбуванні Ван-Гізоном вогнищеве розростання сполучної тканини в стінці судини. За суданом ІІІ виражених змін немає. ШИК-реакція негативна (рис.3).

 

При мікроскопічному дослідженні серця на ранніх стадіях розвитку ЦД 2 типу виявлена дистрофія, вогнищева дефрагментація кардіоміофібрил. Відбувається незначне пропотівання елементами плазми. З 7 дня візуально відзначалось незначне розростання жирової тканини зі сторони вісцерального листка перикарду чим можна пояснити збільшення маси серця порівняно з контрольною групою. Мікроскопічно зміни лише наростали. З 21 дня виявлена дистрофія, ліпоматоз, виражена вогнищева дефрагментація кардіоміофібрил. На 28 день макроскопічне розростання жирової тканини на вісцеральних листках перикарду. При мікроскопічному дослідженні виявлена дистрофія, вогнищеве формування молодої сполучної тканини, стоншення кардіоміофібрил, часткова їх гіпертрофія. Відбувається значне пропотівання елементами плазми в стінці судин. За Ван-Гізоном виявлений процес вогнищевого розростання сполучної тканини. За суданом ІІІ виражених змін немає. ШИК-реакція негативна (рис.4).

 

Висновки. За результатами нашого дослідження встановлено, що ЦД уражує усі органи. Протягом моделювання значних змін зазнала печінка піддослідних тварин, незважаючи на те, що термін моделювання в експерименті 28 днів. Тому, підхід до лікування ЦД 2 типу має бути комплексним. Важливо, в призначенні лікування ставити за мету не тільки досягнення компенсації діабету, а й використання терапії направленої на протекцію не тільки печінки, а гепато-ренальної системи вцілому. Можливо припустити, що використання такого методу як пункційна біопсія печінки, надасть можливість визначити ступінь ураження печінки ще на ранніх стадіях розвитку захворювання та відповідно проводити корекцію терапії для пацієнтів. Але для встановлення клінічно вірного діагнозу, слід враховувати не лише результати прицільної пункційної біобсії, але й анамнез пацієнта, адже велика группа захворювань печінки має однакову патологічну картину і лише аналіз отриманих результатів з повною картиною історії хвороби може надати цілісну картину перебігу хвороби, визначити ступінь пошкодження та обрати вірну тактику лікування. В подальшому вважаємо за доцільне, вивчення оборотності дистрофічних змін в печінці при застосуванні різних груп препаратів.

Список використаних джерел:

[1] World Health Organization.Global report on diabetes.(2016). France. ISBN 978 92 4 156525 7 (NLM classification: WK 810).World Health

[2] Organization.(2020).Diabets.Вилучено з: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/diabetes.